Меню

Шапка по украински как будет



Шапка по украински как будет

Всі словники 199 760

Тлумачний он-лайн словник української мови «СЛОВНИК.УКРЛІТ.ORG» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)

Грінченко. Словарь української мови

Знаки етнокультури Жайворонка

Жайворонок. Знаки української етнокультури

шапка

ША́ПКА, и, ж.

1. Головний убір (перев. без полів, м’який, теплий). Чіпка махнув рукою, найшов шапку, надів на голову й вийшов з хати (Мирний, І, 1949, 256); Велика батьківська шапка насунулась йому аж на ніс і заважала бачити. Але Василик не падав і біг прудко, притримуючи лівою рукою штаненята (Довж., І, 1958, 391); Тимко не грався у війну. Він був хан. Його обвішали намистом із водяних лілій, зробили з лопуха шапку, посадили на копичку сіна і дали в руку шаблю, щоб він міг неслухняним татарам голови рубати (Тют., Вир, 1964, 471); *У порівн. Над морем острів підіймається високо: він лежить на морі, як зелена шапка (Ю. Янов., IV, 1959, 43); // також з ім. бирка, будьонівка, вушанка, зюйдвестка, кабардинка, магерка, папаха, рогатка і т. ін., з прикм. моряцький та ін. Головний убір спеціального призначення, певної форми чи виготовлений з певного матеріалу. На козакові шапка-бирка — Зверху дірка (Укр.. думи. 1955, 5); У теплому піджаці і в шапці-вушанці, він ішов по глибокому снігу не поспішаючи (Панч, Ерік. 1950, 100); На чоловіках білі свитки та білі шапки-магерки світилися наскрізь (Н.-Лев., II, 1956, 102); Лев уже старий чоловік, поважний і дуже добрий з виду; по-поліському довге волосся білими хвилями спускається на плечі з-під сивої повстяної шапки-рогатки (Л. Укр., III, 1952, 193); В сутінках я побачив молоде змучене обличчя в шапці-будьонівці (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 31); Шапка-зюйдвестка з широкими крисами, які опускались на спину, захищала голову від води (Ткач, Крута хвиля, 1956, 160); Одежа у всіх запорожців була по ранжиру однакова і одного кольору: жупан, ..чоботи-сап’янці, пояс шалевий і шапка-кабардинка кругла, наоколо і зверху навхрест обложена золотим позументом (Стор., І, 1957, 264); Прокопчук носив міліцейську шинелю з синього сукна, шапку-кубанку, штани-галіфе (Тют., Вир, 1964, 352); Сам [Чапаєв]. як стали під’їжджати ближче до панських військ, вискочив наперед, вуси підкрутив, шапку-папаху заломив, вихопив шаблю (Укр.. казки, 1951, 398); Позад олешківців рівно одбиває ногу ще й матроський загін — у чорних бушлатах, формених штанах, черевиках, на потилицях в’ються стрічки з моряцьких шапок (Ю. Янов., II, 1958, 193); // сполуч. із сл. червона, розм., заст. Розсильний. Я написала листа до Марії Костянтинівни, якого відправила через розсильного, або, як тоді називали, «червону шапку». А другого дня він приніс запрошення прийти до Заньковецької (Вітч., 7, 1967, 182).

Приклада́ти (прикла́сти) ру́ку до ша́пки див. приклада́ти; Фі́нська ша́пка див. фі́нський; Фрігі́йська ша́пка див. фрігі́йський.

◊ Важка́ [ти], ша́пко (ша́пка) Монома́ха — про щось, що вимагає великого напруження, великих зусиль для його здійснення, проведення і т. ін. З почуттям безнадійності Макар глянув на розкриту книжку, перегорнув кілька сторінок і знову вмочив перо в чорнило. Важка ти, шапко Мономаха. (Добр., Тече річка. 1961, 134); Заки́дати шапка́ми кого — хвалькувате запевнення в легкій перемозі; Зало́млювати (заломи́ти, зала́мувати, залама́ти) ша́пку див. зало́млювати, зала́мувати; За ша́пку [бра́тися, взя́тися, вхопи́тися і т. ін.] поспішно брати одяг, щоб якнайшвидше піти. Нічого старостам робити, мерщій за шапки та за палички, та мерщій з паном писарем з хати! (Кв.-Осн., II, 1956, 300); Хто тверезіший, собі став за шапку братись (Мирний, І, 1949, 259); Як часто за шапку береться, так не скоро піде (Укр.. присл. 1955, 227); Грицько викурив люльку коло печі й узявся за шапку (Мирний, І, 1949, 307); [Річард (схопився з місця, за шапку):] Простіть, панове… час мені до школи… (Л. Укр., III, 1952, 95); Зніма́ти (зня́ти, здійма́ти, здійня́ти, скида́ти, ски́нути і т. ін.) ша́пку див. зніма́ти, здійма́ти, скида́ти; Лама́ти ша́пку див. лама́ти; М’я́ти ша́пку див. м’я́ти; На зло́дієві ша́пка гори́ть — видно, хто винуватий, видно, про кого йдеться; явне те, що хтось хоче приховати. [Деревіцький:] Чи не впала вам в око Горпина? [Торохтій:] Це вже вона вам наплела? [Деревіцький:] Чи бачите? На злодієві шапка горить. (Кроп., IV, 1959, 67); Накри́ти ша́пкою див. накрива́ти; Не під ша́пку кому що — не важке, не обтяжливе кому-небудь щось.— Що то молоді та здорові. Їм усяка робота не під шапку… Хіба скажете, що вони ось зараз із поля вернулися? Ніколи в світі. (Кучер, Трудна любов, 1960, 298); По ша́пці кого— геть кого-небудь (проганяти, усувати і т. ін.).— Об’явило заводоуправління про закриття, а робітники на це їм «зась» та по шапці їх, а заводи в свої руки… (Головко, II, 1957, 600); По ша́пці дава́ти (да́ти) кому: а) бити кого-небудь; б) звільняти, проганяти когось звідки-небудь; Ша́пка Монома́ха, заст.— царський вінець, який, за переказами, зберігається з часів князя Володимира Мономаха і є символом князівської та царської влади.

2. перен. Предмет куполоподібної форми; покриття чогось, що має таку або подібну форму. Зоя поїхала в другий кінець цеху, привезла щось схоже на зрізаний конус, шапку виливниці. і поставила її на виливницю зверху (Собко, Біле полум’я, 1952, 298); Спочатку цей жар пробивався лише між зигзагуватими щілинками й розколинами великої вугільної шапки, потім щілини почали більшати, зливатися, вогонь запалав з усіх боків, побіг по шапці вгору (Сенч., Опов., 1959, 20); Таки поставив [Мирон], як хотів, своє гніздо: щоб і синя вода коло нього була, щоб і вулики дерев’яними шапками красувалися перед господарем (Стельмах, II, 1962, 42); // Верхня куполоподібна частина рослинності (перев. про крони дерев). На місці високих рівних верб лишилися пні: невисокі, густою кучерявою шапкою паростків увінчані (Ле, Ю. Кудря, 1956,13); Сліпучі промені, протнувши шапки сосен, спалахують іскрами на сніговому покрові (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 505); Львів потопає в гущавині садів і парків, подекуди вони закривають зеленими шапками почорнілі дахи з гонти і черепиці (Цюпа, Назустріч. 1958, 166); // також з ім. сніг або прикм. сніговий, білий, розм. Снігове покриття куполоподібної форми. У білих снігових шапках стояли мовчазні кипариси й чинари (Кучер, Голод, 1961, 377); Рогіз сухий стирчить із льоду, а біля нього — понамітано білі шапки (Гуц. З горіха. 1967, 157); Дрімали дерева, вкриті сніговими шапками (Хижняк, Тамара, 1959, 123); // Покриття верхньої частини гори (перев. снігове). На далеких вершках Карпат блискотіли ще здорові снігові шапки, мов іскристі діамантові корони (Фр., III, 1950, 250); Жодна вершина Кримських гір не зберігає на літо снігової шапки (Трубл., II, 1955, 143); Гори стояли навкіл, німі, похмурі, вкриті шапками снігів (Перв., Атака. 1946, 119); // Густе волосся; шевелюра. Караїм-лікар врешті скінчив роботу і повернув до Джіафера своє бліде обличчя, ледве помітне з-під шапки кучерів (Коцюб., II, 1955, 154); // чого, у сполуч. з ім. дим, курява, піна і т. ін. Те, що покриває верх чого-небудь, клубочиться, знаходиться над чимось. Перед виром стоїть скісно поперек усеї ріки ряд великого каміння: немов здоровенні барани. через воду йдучи, полягали та й закаменіли, а об їх хребти гнівно б’ється хвиля та вкриває їх величезними шапками білої піни (Фр., III, 1950, 7); Руда шапка куряви виросла в хмару, яка швидко насувалась (Донч., Дочка, 1950, 140); Над дахами рівними стовпами струнчиться з димарів дим і в’ється в небо, і аж там, десь угорі, клубочиться сивими шапками (Хижняк, Тамара, 1959, 136); Причаївся жар в печі під сивою шапкою попелу (Коцюб., II, 1955, 151).

Читайте также:  Черная шапка ушанка со звездой

∆ Га́зова ша́пка, геол.— скупчення газу над чимось. Коли нафтовмісний шар під дією тектонічних рухів згинався у вигнуту складку, газ займав найвищу зону складкиїї склепіння і утворював так звану газову шапку, нижче розміщувалась нафта, ще нижче — вода (Нафта. 1957, 11); Кам’яна́ ша́пка, геол.— кам’яний верх чогось. Над соляною інтрузією формувалася кам’яна шапка, брекчія з уламків покривних порід, що просувалися вгору разом з сіллю (Геол. Укр., 1959, 466); Поля́рна ша́пка — льодовий і сніговий покрив полюса, а також хмара над ним. Полюси Марса оточені білими полярними шапками (Бесіди про всесвіт, 1953, 63); Температура полярної шапки [на Марсі] взимку падає до —100°, а влітку піднімається вище нуля. Шапка тане (Знання. 4, 1966, 3).

Верхня частина гриба. Люблю, коли гриби, обнявшись, мов брати, збирають на свої шапки росу (Стельмах, Гуси-лебеді. , ); У культиваційних спорудах шапки поганок спочатку затінюють вирощувані рослини, а згниваючи, покривають їх пліснявою (Овоч., , ). Суцвіття соняшника. Коло печі копичилась солома і соняшникові шапки (Логв., Літа. , ).

. с. г., розм., Сніп, що покриває зверху копу, стіжок і т. ін. Моя голова заслонена стоговою шапкою (Фр, II, , ); Возовиці ще немає, отож копи стоять з гордо піднесеними шапками — пишні, як ті шишки на весіллі (Кос., Новели, , ).

. спец. Заголовок великим шрифтом, тематично спільний для кількох статей у газеті, журналі тощо.

. розм. Міра, кількість чого-небудь, що може вміститися в такому головному уборі. — Ти думаєш, ми дурно насипали божому чоловікові шапку талярів? (П. Куліш, Вибр., , ); [Кармелюк:] Хлопці, ану, хто сміливий та жвавий, перетанцює Кармелюка — шапку грошей тому! (Вас., III, , ).

Шапка, ки, ж.

1) Шапка. Чуб. VII. 413. Чорт бери тапку, аби голова ціла. Ном. № 7282.

2) Снопъ съ развороченнымъ верхомъ, положенный сверхъ полукіпка. Лохв. у. Kolb. І. 63. Шух. І. 166.

3) — жидівська. Растеніе Leontodon taraxacum. Вх. Пч. І. 11. Ум. Шапочка, шапонька. Ізняв шапоньку та й поклонився. Чуб. III. 296.

ша́пка

1) (зменшені — ша́почка, ша́понька) найдавніший тип чоловічих головних уборів (перев. без полів, м’який, теплий); узимку носили шапки з овечого хутра або із сукна з хутровою опушкою; знімають з поваги до господи й господарів, у церкві, на цвинтарі, а також вітаючись; іронізують: «Бараняча шапка на баранячій голові», «Не для шапки голова на плечах»; мала ритуальне значення; наречений у деяких місцевостях протягом усього весілля був у шапці; дружко викуповував у старшого дружка шапку жениха; при цьому співали: «Ой дай, мати, голку І ниточку шовку Пришити квіточку К зеленому барвіночку, І до квітки, і до китайці, І до Іванової шапці»; звичаї породили вислови: «Без шапки, як злодій», «На голій голові нечисті закубляться», «Скинь шапку, бо теща глухою буде», «Не їж у шапці, бо твоя жінка буде мати дурного чоловіка»; вислів ударити шапкою означає суворий виклик, суперечку чи прокляття, а обмінятися шапками символізує налагодження стосунків чи вступ у дружні взаємини. Ой то була в легіника кучерява чілка! В нього шапка на голові, а ти вже не дівка (коломийка); Чорт бери шапку, аби голова була ціла (М. Номис); Ізняв шапоньку та й поклонився (П. Чубинський);

2) ша́пка-невиди́мка — фольклорний образ чарівної шапки, за допомогою якої можна дістати все, чого забажаєш, оскільки той, хто її надіває, стає невиди́мкою (див.); хто бажає мати шапку-невидимку, той повинен знайти на Благові́щення (див.) вужа, відрубати йому голову, взяти три горошини і закопати їх з головою під покутем; до Великодня ці горошини мають прорости; вирвавши їх, треба піти до храму, де ходить дідько в золотій шапці і всіх смішить, але його не видно, бо шапка на ньому — невидимка; треба підкрастися і зненацька схопити шапку; у народних оповіданнях роль шапки-невидимки часто належить чарівному колу, яке обводить парубок у третю ніч (найстрашнішу), щоб сховатися від відьом.

Источник

ШАПКА

1) Головний убір ( перев. без полів, м’який, теплий). || також з ім. вушанка, зюйдвестка, папаха і т. ін., з прикм. моряцький та ін. Головний убір спеціального призначення, певної форми чи виготовлений з певного матеріалу. || у сполуч. зі сл. червона, розм. , заст. Розсильний.

2) перен. Предмет куполоподібної форми; покриття чогось, що має таку або подібну форму. || Верхня куполоподібна частина рослинності ( перев. про крони дерев). || також з ім. сніг або прикм. сніговий, білий, розм. Снігове покриття куполоподібної форми. || Покриття верхньої частини гори ( перев. снігове). || Густе волосся; шевелюра. || чого, у сполуч. з ім. дим, курява, піна і т. ін. Те, що покриває верх чого-небудь, клубочиться, знаходиться над чимось.

Полярна шапка — льодовий і сніговий покрив полюса, а також хмара над ним.

3) Верхня частина гриба.

4) Суцвіття соняшника.

5) с. г. , розм. Сніп, що покриває зверху копу, стіжок і т. ін.

6) спец. Заголовок великим шрифтом, тематично спільний для кількох статей у газеті, журналі тощо.

7) розм. Міра, кількість чого-небудь, що може вміститися в такому головному уборі.

Смотреть что такое ШАПКА в других словарях:

ШАПКА

ШАПКА, -и, ж. I. Головной убор (преимущ теплый, мягкий). Меховая,вязаная ш. Ш.-ушанха. В шапке или без шапки (также вообще с покрытой илинепокрытой головой). Шапку снять (также перен., перед кем-чем-н.: выразитьсвое уважение, преклонение перед кем-чем-н.; высок.). На воре ш. горит(поел. о провинившемся, к-рый невольно выдает сам себя). Шапками закидаем (ошапкозакидательстве; неодобр.). По Сеньке и ш. (погов. о том, кто незаслуживает лучшего). 2. перен. То, что покрывает что-н. куполообразно, ввиде шара. Снежные шапки гор. Ш. нагара на свече. 3. Заголовок крупнымшрифтом, общий для нескольких статей в газете. Статьи печатаются под общейшапкой. 4. Название издающего учреждения, серии, помещаемое на титульномлисте над заголовком, а также (спец.) краткий заголовок, помещаемый надтекстом первой полосы книги. Издание под шапкой университета. * По шапкедать кому (прост.) — 1) ударить кого-н.; 2) прогнать кого-н., а такжеуволить. По шапке получить (прост.) — получить нагоняй, выговор. С шапкой(по кругу) пойти (разг. ирон.) — начать собирать с кого-н. средства,пожертвования [первонач. после уличного представления собирать со зрителейденьги в шапку]. С шапкой по миру пустить (пойти) (устар. разг.) — то же,что по миру пустить (пойти). Тяжела ты, шапка Мономаха. смотреть

Читайте также:  Шапка с дырочкой для хвоста

ШАПКА

шапка ж. 1) а) Мягкий, теплый головной убор (обычно без полей). б) перен. То, что сверху покрывает что-л. (обычно куполообразно). 2) перен. Общий для нескольких статей заголовок, обычно выполненный крупным шрифтом (в газете, журнале и т.п.). 3) перен. Название серии или издающего учреждения, помещенное над заголовком на титульном листе издания.

ШАПКА

шапка ж.1. cap меховая шапка — fur-cap без шапки — capless 2. (заголовок крупным шрифтом, общий для нескольких статей в газете) banner headline(s) (p. смотреть

ШАПКА

шапка накласть в шапку.. Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений.- под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари,1999. шапка заголовок, шапочка, верх, финка, чебак, капелюх, петушок, камилавка, гула, кубанка, шапчонка, подшлемник, шлычка, ушанка, название, менингитка, пирожок, треух, малахай, глава, заглавие, голова, убор, папаха, наименование Словарь русских синонимов. шапка сущ. • заглавие • заголовок название текста) Словарь русских синонимов. Контекст 5.0 — Информатик.2012. шапка сущ., кол-во синонимов: 50 • арогда (1) • боярка (2) • бухарка (8) • верх (34) • глава (63) • голова (112) • гула (1) • еломок (4) • ерихонка (2) • заглавие (6) • заголовок (16) • инфула (1) • кабардинка (5) • камаро (1) • камилавка (6) • капа (7) • капелюх (6) • капелюха (2) • котрах (1) • кубанка (3) • кука (3) • магерка (1) • малахай (7) • менингитка (2) • мурмолка (2) • надвигуха (1) • название (19) • наименование (13) • нахлабучка (1) • орогда (1) • папаха (7) • петушок (16) • пидорка (2) • пирожок (24) • подкапок (3) • подшлемник (1) • такья (3) • телпек (2) • треух (5) • убор (133) • ушанка (4) • финка (11) • чако (1) • чебак (7) • шапочка (34) • шапчонка (2) • шлык (8) • шлычка (2) • шогирме (3) • яломок (3) Словарь синонимов ASIS.В.Н. Тришин.2013. . Синонимы: арогда, боярка, бухарка, верх, глава, голова, гула, еломок, ерихонка, заглавие, заголовок, инфула, кабардинка, камаро, камилавка, капа, капелюх, капелюха, котрах, кубанка, кука, магерка, малахай, менингитка, мурмолка, надвигуха, название, наименование, нахлабучка, орогда, папаха, петушок, пирожок, подкапок, подшлемник, такья, телпек, треух, убор, ушанка, финка, чако, чебак, шапочка, шапчонка, шлычка, шогирме, яломок. смотреть

ШАПКА

ША́ПКА, и, ж.1. Головний убір (перев. без полів, м’який, теплий).Чіпка махнув рукою, найшов шапку, надів на голову й вийшов з хати (Панас Мирний);Велик. смотреть

ШАПКА

Говорящая шапка. Жарг. авиа. Шутл. Шлемофон. БСРЖ, 682.Красная шапка. Разг. Устар. О солдате. /em> Связано с цветом шапок у солдат. БМС 1998, 634.Огнен. смотреть

ШАПКА

Головной убор, преимущественно тёплый, мягкий.Слово шапка происходит от латинского сарра (род головного убора), пришло в русский язык из старофранцузск. смотреть

ШАПКА

ша́пка сущ., ж., употр. часто Морфология: (нет) чего? ша́пки, чему? ша́пке, (вижу) что? ша́пку, чем? ша́пкой, о чём? о ша́пке; мн. что? ша́пки, (нет). смотреть

ШАПКА

ВОЛО́ССЯ (сукупність волосин на голові людини), ВО́ЛОС збірн.; ЧУБ, ЧУПРИ́НА, ШЕВЕЛЮ́РА, ЧУ́ПЕР діал. (звич. у чоловіків); КО́СИ (КОСА́) (довге волосся. смотреть

ШАПКА

дава́ти / да́ти по ша́пці кому. Виганяти, проганяти кого-небудь звідкись; знімати з посади (звичайно з ганьбою) і т. ін. Більше сидів (поміщик) у своєму родовому маєтку. Після того, як йому з армійського корпусу по шапці дали (А. Головко). да́но по ша́пці. Знову з Веселої Кам’янки відходили люди: Улас Шевчик, гвардії сержант. Карпо Цар, котрому дано по шапці за головування в сільраді (Ю. Яновський). заки́дати шапка́ми кого. Уживається як хвалькувате, безпідставне запевнення без труднощів перемогти кого-небудь. Козаки випивають, наливають повні баклажки у дорогу. Заспокоюють спантеличених хлопців: “Австріяків шапками закидаєм. ” (А. Малишко); Шапками тут не закидаєш, гаслами не закличеш. Недарма на освоєння відведено вісімнадцять місяців (В. Попов). і ша́пка не гори́ть на кому. Хто-небудь не має совісті, діє безсоромно. Хіба мало таких, що люблять умочити руку в гречану муку, що з-перед очей візьмуть — і шапка на такому не горітиме! (Є. Гуцало). лама́ти (рідко ломи́ти) ша́пку перед ким і без додатка. 1. Вітаючись, запобігливо, улесливо вклонятися комусь (перев. знявши головний убір); підлещуватися до когось. — Їде значний козак улицею, ніхто й шапки не ламає (П. Куліш); А бакалярів розігнали За те, що шапки не ламали У Острій брамі (Т. Шевченко); Ні перед ким не ламав шапки Кифір Авдюк (В. Бабляк); Жоден із них не ламав шапки перед паном (А. Дімаров). м’я́ти ша́пку. (Сокіл:) Діду Терешко, хіба ж так можна розмовляти. (Терешко:) Я ж дипломатично… Не буду ж я перед ним шапку м’яти (М. Зарудний). лама́ти бриль. Всяк бриль лама перед старим (владикою) (П. Грабовський). 2. Принижуючись, просити когось про що-небудь. Перед ним ламай шапку так, що аж у крижах болить. Може, змилується Шемека, борг відстрочить (Н. Рибак); Уже другий день він тягне чарку, закушує .. і ні перед ким не ломить шапки (М. Стельмах). на ро́збі́р ша́пок, зі сл. прибу́ти, з’яви́тися і т. ін. Під кінець, запізнившись, на завершення чого-небудь. — Спокійно, князю, поки що все йде, як треба, а деякі неполадки… Де їх не буває? — співчутливо говорив Олесь, потай радіючи, що до Різні “пугачі” прибудуть, як мовиться, на розбір шапок (І. Головченко та О. Мусієнко). пе́ред ро́збо́ром ша́пок. Турецька армія, яка так і не воювала, вступивши в світову війну, за турецьким звичаєм, перед самісіньким розбором шапок, досі не демобілізується й існує в розмірі воєнного часу (Ю. Смолич). не (ані́) під ша́пку кому. 1. Нескладний, неважкий, не обтяжливий; легкий. — Що то молоді та здорові. Їм усяка робота не під шапку… Хіба скажете, що вони ось зараз із поля вернулися? Ніколи в світі. (В. Кучер); З нею (сокирою) я так напрактикувався, що ніяка війна мені ані під шапку (О. Вишня). 2. Хто-небудь може легко справитися з кимсь. — А Наталка помінялася місцями з багатьма, полковники їй ані під шапку. Вона мати графа, графиня (В. Чумак). па́лицею (ша́пкою) доки́нути до чого. Дуже близько. Шашло спочатку сидів спокійно, гадаючи, що Павлентій хоче висадити його якнайближче до села, одначе, коли до перекату лишилося вже палицею докинути. став навколішки і закричав: — .. Верни до берега! (Григір Тютюнник). скида́ти (здійма́ти) / ски́нути (здійня́ти) ша́пку (капелю́х, бриль і т. ін.) перед ким, рідше перед чим і без додатка. Виявляти свою повагу до когось, цінувати когось, щось. Записую школярів, а батьки їх утаюють від мене. Утаюють майбутніх професорів і вчених, перед якими колись, може, держави скидатимуть шапки! (М. Стельмах); Сам пан сотник, людина поважна й бундючна, перед яким скидали шапки всі, .. так от сам пан сотник підійшов до Розумихи, святочно облобизав її й поздоровив з таким гойним сином (М. Лазорський); Треба знайти для її (краси) вираження відповідні форми, і такі, що коли художник переносить її, розуміючи, відчуваючи життя, то щоб перед картиною люди шапки скидали (О. Довженко); І усміхнуться їм брати так тепло, радісно й знайомо на фоні гнівному заграв, стальні здіймаючи шоломи перед геройством тих, хто впав (В. Сосюра). хоч з ша́пки вби́йся, жарт. Уживається для вираження дуже скрутного або безвихідного становища, відчаю, досади і т. ін. Вискочити з кабіни й утекти Гриша не міг, бо це було однаково, що полишити зброю на полі бою. Пригортатися з цією окаянною молодицею теж ніяк не випадало. Хоч з шапки вбийся! (П. Загребельний). смотреть

Читайте также:  Под шубой сколько стоять

ШАПКА

-и, род. мн. -пок, дат. -пкам, ж. 1.Головной убор, преимущественно теплый, мягкий.Барашковая шапка. □ Якутки были в высоких остроконечных шапках из ол. смотреть

ШАПКА

ШАПКА ж. шапочка, шапчурка; шапчонка, -ночка, шапчишка, шапчища, общее названье покрышки на голову, особ. мягкой или теплой: шапка круглая, татарка, казачья, мужичья, кучерская, шапка-треух и пр. В Мономахове шапце весу 2 ф. 20 зол. без соболя, Выхдн. кн. Шапка архиерейская, митра. Быть тебе под красной шапкой, т. е. в солдатах. Наклобучить шапку, насунуть глубоко. | Шапка, колпак, наклобучка, крышка, вещь сравниваемая с шапкою на голове. Гора под шапкой, вершина в облаках, или под снегом. Шапка куба, колпак, крышка. Шапка затора, винокур. род пенки или коры, после броженья; свекло-сахарн. слой дряни, грязи, мезги, всплывающей при первой очистке сока. | Шапка, -почки, растен. Таgеtes erecta; | Т. раtula, бархатка, -тцы, чернобровец. Шапочка в две денежки -и та набекрень! мододцом, щеголем. Где ночевали? Под шапкой! в дороге. Отрубил, да и в шапку, конец делу. Шапка-невидимка, ковер-самолет, да сапоги-самоходы, сказ. Снять с кого шапку, на сходке, на торгу, опозорить, заявить всенародно мошенником, татем; посему: На воре шапка горит; а испугавшись этого зловещего крику, вор сам ее схватил с головы, и выдал себя. Ты завсегда под шапкой, а у меня голова не покрыта, говор. девка. И под дырявой шапкой живет голова. Не купил батька шапки, так пусть уши мерзнут! В красной шапке узнаешь дурака. Красная шапка — вор мужик. С недруга, хоть шапка долой! Одной шапкой двоих накрыл. Без шапки стоя, не много наговоришь. Часто гость за шапку берется, не скоро уйдет. По Сеньке и шапка (по Ереме колпак). По Сеньке шапка, по свинье мешалка (- по бабе брага; по Малашке шлык). Дома щи без круп, а в людях шапка в рубль! Спохватился шапки, когда головы не стало. Голову сняли, да шапку вынес. Цела ль шапка, а голова пропала. Вор с мошенника шапку снял (уличил его). Времена шатки, береги шапки. Из спасибо шапки не сошьешь. Каков Пахом, такова и шапка на нем. Не для шапки только голова на плечах. Голова на плечах и шапка нахлобучена! готово. Без жены, как без шапки. На пьяном шапку не направляешься. Шапки с головы ухватить не успеешь! То не пьян еще, коли шапка на голове. В какой, народ придешь, такую и шапку наденешь. Шапку сымают, когда в нее горох насыпают, отвеч. послы наши, на требованье, снять шапки. По улице идешь, хоть не надевай шапки! о многоначалии у казенных крестьян. Стоит шапочка на окошечке, не подъявлена, не выявлена; пришел хват подъявить, и подъявил и выявил. скороговор. Шапочный околыш. — мастерство. — знакомство, на одних поклонах. — спасибо, пустое, благодарность на словах. Мы поспели к шапочному разбору, к разъезду. Шапочник м. работающий шапки. Княгининцы шапочники. -ников, ему принадлежащий. -ничий, к ним относящ. -ничество, промысел этот; -ничать, быть шапочником. | Шапочник, свадебный чин: один из дружек, кто сымает с князя шапку на поезде, при встрече с людьми, чтобы жениху самому не беспокоиться. Шаповал зап. шляповал, или кто валяет магерки, или вообще кошмы, войлоки; шерстобит.

ШАПКА

— общее назв. головного убора мужчин и женщин. Ш. в жен. нар. костюме не имела такого значения, как в мужском. В 16-17 вв. девушки и замужние женщины из простого народа носили низкие широкие меховые Ш. Боярышни ходили в горлатных — высоких шапках. В 19 в. женские Ш. были распространены в основном на С. в качестве зимних головных уборов. Ш. Как мужск. головные уборы были достаточно разнообразны. Наиб. распространенной и старой формой Ш. был колпак. Колпак имеет форму усеч. конуса, поля колпака отвернуты во всю ширину околыша и плотно к нему прилегают. Крестьяне носили колпаки вязаные, шитые из разных мат-лов, валяные из шерсти. Богатые люди шили колпаки из атласа, иногда с околышем, украшенным драгоцен. камнями, и с собольей опушкой. Князья и бояре носили очень высокие Ш. «горлатные» — расширяющийся кверху цилиндр из дорогого меха. В 18-19 вв. широкое распространение получила валяная Ш. — шолом, яломок, валенка. Изготовлялась она из белого или серого войлока и имела форму полусферическую или усеченного конуса, без полей или с высокими загнутыми полями. Типична была коричневая валяная Ш. цилиндрич. формы с небольшими полями — черепенник, грешневик, гречушник. Такие Ш. изготовляли ремесленники, к-рые продавали их на торжках и ярмарках. Ш. с наушниками наз. треух, долгуша, ушанка, чебак, малахай. В 19 в. получил распространение картуз из фабричной ткани. Ш., как головной убор, свидетельствовала об определ. соц. статусе человека, и отсутствие ее являлось признаком соц. неполноценности или особого состояния. Покидая дом, мужчина обязательно надевал Ш., особенно это соблюдалось в целом ряде ситуаций. Считалось, что в день первого выгона скота все мужчины деревни обязаны быть в Ш. Пастух никогда не входил в лес без головного убора, чтобы не оскорбить лешего. Поговорка «На воре и шапка горит» восходит к обычаю: снять с кого-то Ш. на сходке, торгу — значит опозорить, объявить всенародно мошенником. Ш. играет заметную роль в свадебных обрядах. Особый статус жениха и невесты на свадьбе обязывает их не снимать Ш. В Ш. находился и дружка, не снимали Ш. и поезжане. Отмечены обычаи надевания на невесту Ш. жениха и дружки. Использовались Ш. и в родильных обрядах. Священник вычитывал молитву и наречение имени новорожденному в шапку. На крестильном обеде горшок с кашей обязательно подавали в Ш. В ряде повседневных ритуализиров. ситуаций (при встрече с более высоким лицом, при молитве и др.) мужчины должны были обнажать голову. По правосл. обычаю, обнажать голову мужчинам следовало не только в церкви и перед ее служителями, но и перед святыми иконами и крестами. Ш. снимали за едой, ее нельзя было крутить на пальце (голова заболит), бросать на стол (поссоришься с хозяином). смотреть

ШАПКА

мужской, женский и детский головной убор, обычно теплый; в отличие от шляпы, мягкий без полей. Является также предметом зимнего обмундирования в арм. смотреть

Источник