В колонках играет - Michael Jackson - Little Susie
Навіть не відчувається, що він наступив. Я привикла завжди бути маленькою дівчинкою.... Хоча, швидше за все такою і залишуся. Інколи так хочеться виглядати хоча б трішечки старшою. Знаєте, коли я вчилася в молодших класах і бачила дівчат-старшокласниць, я так мріяла бути похожою на них. Такою ж дорослою, добре сформованою, високою. Але завтра мені вже 18. Проте я не сильно виросла. Зовнішньо. Але це так, мій маленький комплекс, я вже до нього привикла.
З іншого боку, я і не хочу особливо дорослішати, не хочу втрачати ту дитячу безпосередність і щирість, не хочу з головою топитися у матеріалізмі. Хочу жити в летючій хатинці, підвішеній на шариках із мрій. Не хочу старіти. Знаєте, у цьому напевно і приховується моя тяга до вампірів. Я не хочу старіти і помирати, я хочу жити завжди. Да, це самозакохано і егоїстично, але я думаю раз на рік мені це дозволено. Завжди маленька Ліля із широко відкритими зеленими очима і душею. І хоча в неї плювали вже разів 84, проте я все одно відкриваю її для нових вражень. Я не можу ховати її, я хочу наповнити себе новими людьми, почуттями, емоціями, знаннями, думками. Новим диханням.
Завтра згідно паспорту я стаю дорослим громадянином своєї країни. Цікаво, якби був прилад, який вимірює дитинство в крові, скільки би він дав мені років? 5, 10, 15? А може й цілих 80? мій вік міняється кожної секунди. Напевно у цьому і заключається мій характер.
Сьогодні останній день мого дитинства і пора б підвести його підсумок.... Знаєте, воно у мене пройшло досить таки не погано, я б навіть сказала добре) Яскраво і різнокольрово. Звісно не без плям, але для того існує пральний порошок)
Ну що ж, прощай, маленька Ліля, я тебе завжди буду тримати глибоко в собі і берегти^^
---------------------------------------------------------------------------------------------

Даже не чувствуется, что он наступил. Я привыкла всегда быть маленькой девочкой ... Хотя, скорее всего таковой и останусь. Иногда так хочется выглядеть хотя бы немного старше. Знаете, когда я училась в младших классах и видела девушек-старшеклассниц, я так мечтала быть похожей на них. Такой же взрослой, хорошо сформированной, высокой. Но завтра мне уже 18. Однако я не сильно выросла. Внешне. Но это так, мой маленький комплекс, я уже к нему привыкла.
С другой стороны, я и не хочу особо взрослеть, не хочу терять ту детскую непосредственность и искренность, не хочу с головой тонуть в материализме. Хочу жить в летучем домике, подвешенной на шариках из грез. Не хочу стареть. Знаете, в этом наверняка и заключается моя тяга к вампирам. Я не хочу стареть и умирать, я хочу жить всегда. Да, это самовлюбленно и эгоистично, но я думаю раз в год мне это разрешено. Всегда маленькая Лиля с широко открытыми зелеными глазами и душой. И хотя в нее плевали уже раз 84, а я все равно открываю ее для новых впечатлений. Я не могу скрывать ее, я хочу наполнить себя новыми людьми, чувствами, эмоциями, знаниями, мнениями. Новым дыханием.
Завтра согласно паспорту я становлюсь взрослым гражданином своей страны. Интересно, если бы был прибор, который измеряет детство в крови, сколько бы он дал мне лет? 5, 10, 15? А может и целых 80? мой возраст меняется каждую секунду. Наверное, в этом и заключается мой характер.
Сегодня последний день моего детства и пора бы подвести его итог ... Знаете, оно у меня прошло довольно таки неплохо, я бы даже сказала хорошо) Ярко и разноцветно. Конечно не без пятен, но для того существует стиральный порошок)
Ну что ж, прощай, маленькая Лиля, я тебя всегда буду держать глубоко в себе и беречь ^ ^
 (490x370, 14Kb)