В колонках играет - Evanescence - Hello
 (307x480, 51Kb)
Настроение сейчас - Tired

Привіт, осінь. Ось так і почаламсь нова сторінка в моєму житті. Симпатична така. З новими барвами. У мене є хлопець. Хех... у МЕНЕ є хлопець. Навіть звучить якось так-не так... І уявляла я собі це все якось не так... Все відбулося занадто швидко і легко. Легкий доторк рук, мила посмішка, переписка смсками і на наступній зустрічі він вже не відводить від мене погляду. І вроді все. Ось те, чого я прагнула, ось він - скарб. Але якийсь він бракований. Таке відчуття, що він мені не потрібний. Але і викинути шкода, і собі не залишиш. Хотя сможе це все - просто видумка моєї хворої уяви. Я попробую, я постараюсь... я ж іще не пробувала. Він ж практично перший. Хоча знаю, як врешті решт йому буде важко зібрати своє серце докупи. Я егоїстка. Але потрібно і себе колись починати любити. Я ж стільки разів повтрояла собі, що байдужа до людських почуттів. Значить так і буде.
А як же Той, Він?...
А він повернувся. Як ковток життя наповнив мене собою. Я вдихаю його у кожному ривку. У кожній клітинці він у мені. Якби ж він міг стати моїм. Блін. Як же це все важко. Просто меееееееега важко. Як один із непрохідних левелів у ігрі. Тільки гря ця чомусь занадто реальна.
Я дізналася, що він ходив на танці... буууууууууу
я також хотіла б уміти офігенно танцювати.
Любить цю пісню. А ще їздив у Рим цього літа. Я в нього асоціююся з рок-музикою та вампірами. хи. Вроді приємно. але страшнувато якось. Хочеться бути ніжною. Я не вмію. Вмію грати. Я - чудова актриса. Хотя за цією маскою, я вже забула, яка я справжня. Я не знаю себе.